Життя – складна річ. Але всі перешкоди легко подолати з любов’ю та Богом у серці. Цьому золотому правилу мені навчили батьки та вчителі Недільної школи. Воно завжди ставало у пригоді та допомагало у скрутній ситуації. Молитва та віра надають сил та наснаги діяти та сподіватись на краще. Тепер я знаю це напевно.
Минуло вже п’ятнадцять років з того часу як ми закінчили недільну школу, але я жодного разу не пошкодувала про ці часи, та з теплом згадую викладачів та друзів, яких я здобула. Як виявилось, ці почуття виникають не тільки в мене, але у багатьох моїх друзів. Тому було прийнято рішення терміново зібратися і згадати найкращі роки дитинства та віддати шану вчителям. Скориставшись інтернетом вдалося знайти майже усіх учнів. Вже сама підготовка була схожа на свято. Адже після стількох років ми майже знайомились знову. Колись маленькі дівчатка та хлопчики, вже стали батьками, мають сім’ю та роботу. Деякі живуть за кордоном, та сумували, що не зможуть приїхати. Отже, ми вирішили влаштувати онлайн зустріч з тими, хто був далеко.
Зустрічатись з місцевими вирішили там, де все колись усе починалось у соборі на ім’я святого благовірного князя Олександра Невського. Це було місце, куди йшов не замислюючись, та всупереч погоді. Місце, де вперше пізнав Слово Боже, та вчився відрізняти добро від зла. Саме тут ми знайомились не просто з новими людьми, мі знаходили однодумців, у колі яких відчуваєш себе природньо і не має потреби прикидатись.
Зараз у соборі діє Недільна школа «Веселка», там нас зустрічали ключар собору отець Олександр та завуч Тетяна Жук. Зустріч проходила у відремонтованій будівлі, та не дивлячись на те, що багато чого змінилось, на душі було тепло та радісно, адже ми наче повернулись у дитинство.
Звичайно, жодну зустріч випускників неможливо уявити без вчителів та викладачів. Саме вони поклали свої сили, розум, доброту та мудрість, щоб навчити нас, як правильно жити. Та нажаль, життя склалося так, що деякі вчителі теж були за межами досяжності. Але все ж таки деяким вдалося приїхати попри всі перепони. Отець Тихон, директор Недільної школи завжди викликав пошану і повагу. З ним ми зустрічались за допомогою скайпа. З монітору на нас дивились ті ж самі добрі очі, та промовляв той спокійний голос, який ми чули у дитинстві. І на хвилинку здалося, що ми досі діти, а на душі стало дуже спокійно та тепло. Завуч школи матушка Світлана, стала справжньою мамою для багатьох дітей. Енергійна, добра, чуйна та справедлива, вона для кожного могла знайти добре слово та підтримати у скрутну годину. Її життєві уроки не минули дарма, та зустрічали ми її з великою радістю. Відвідав нашу зустріч і отець Геннадій, який був викладачем малювання. Людина невимовної доброти, до якої тягнулись усі дітлахи. Для деяких випускників він став духівником, та опорою у житті. Він також поділився своїми спогадами, адже як виявилось, для нього тоді теж починалось нове життя.
Сидячі у класі, ми згадували навчання, веселі походи, літні табори,випуск журналу «Дзвіночок» та прямо світилися від щастя. Усіх нас переповнювали дужі теплі спогади, та вдячність вчителям. Зустрівшись вже дорослими, ми по іншому сприймали їх слова, та краще розуміли поради. Та цього б не сталося, якби у дитинстві вони не заклали в наші серця зерна любові до Бога.
Дитинство – це найщасливіша пора у нашому житті. Ми так поспішаємо стати дорослими, що не помічаємо цього. Але у дорослому житті ти завжди згадуєш друзів с дитинства та ті неповторні моменти які вас поєднували. Господь дав нам сил та змогу зустрітись, та побачити один одного. І так хочеться вірити, що ще через 10 років, з Божою допомогою ми зберемося всі знову, та ще пригадаємо наше щасливе дитинство.
Особливу подяку хочу висловити ключару собору на ім’я святого благовірного князя Олександра Невського протоієрею Олександру та завучу Недільної школи «Веселка» Тетяні Жук за допомогу в організації зустрічі.
Випускниця Недільної школи Жук Катерина.
Просмотров (25)
